Європа входить у нову фазу енергетичного переходу: чому системи накопичення енергії стають ключовим трендом розвитку відновлюваної енергетики
Останніми роками країни ЄС активно розвивали сонячну та вітрову енергетику. Частка відновлюваних джерел енергії постійно зростала, а у деяких країнах ЄС у сонячні або вітряні дні виробництво електроенергії вже почало перевищувати поточне споживання.
Саме це і стало причиною нового етапу.
Сьогодні Європа дедалі більше говорить не лише про будівництво нових сонячних чи вітрових електростанцій, а про те, як зробити всю енергосистему стабільною та гнучкою. Адже сонце не світить цілодобово, а вітер не завжди дме з однаковою силою.
Тому одним із ключових трендів 2026 року стали системи накопичення енергії, які дозволяють зберігати її надлишок у періоди активної генерації та використовувати тоді, коли споживання зростає. Цьому тренду сприяє зокрема й зниження вартості акумуляторів. Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики (IRENA) повідомляє, що витрати на зберігання впали на 93% з 2010 року.
За даними Reuters, потужність європейських проєктів у сфері відновлюваної енергетики, поєднаних із системами накопичення енергії, може зрости у понад 5 разів до 2030 року.
Такі рішення вже активно впроваджують у Німеччині, Великій Британії та країнах Центральної Європи. Зокрема, польська енергетична компанія Enea оголосила про реалізацію масштабних проєктів із накопичення енергії у межах нової програми енергетичної трансформації і планує щонайменше подвоїти капітальні витрати на відновлювану енергетику у 2027 році.
Фактично Європа переходить від моделі «просто виробляти чисту енергію» до створення нової енергосистеми, де відновлювана енергетика, сучасні мережі та системи накопичення енергії працюють як єдиний механізм.
Для енергетичних та вугільних регіонів це може відкривати нові можливості. Такі території часто вже мають енергетичну інфраструктуру, промислові майданчики та фахівців, які можуть бути залучені до розвитку нової енергетики.
